эй маърифатати василаи хилқати мо

ای معرفتت وسیله خلقت ما

Лутфи ту хамири мояи тинати мо

لطف تو خمیر مایه طینت ما

Лозим шудаи тоъати ту бар змти мо

لازم شده طاعت تو بر ذمت ما

Бо онкии ту бениёзӣ аз тоъати мо

با آنکه تو بی نیازی از طاعت ما