Пештар аз ҷаҳони худои латиф
پیشتر از جهان خدای لطیف
Ҷавҳарии офариди поку шариф
جوهری آفرید پاک و شریف
Пас ба ҳайбат бадв гумошт назар
پس به هیبت بدو گماشت نظر
То ки бгдохти ҷумлаи ҷавҳар
تا که بگداخت جملۀ جوهر
Гашт яксар чу баҳри бипоён
گشت یکسر چو بحر بیپایان
Арши раҳмони ситода бар сари он
عرش رحمان ستاده بر سر آن
Пас зи сиқлаши замини фурӯи андохт
پس ز ثقلش زمین فرو انداخت
Ва осмонҳо зи дӯд он барсохт
و آسمانها ز دود آن برساخت
Ҳамчуи гўӣии бади он замин ва бар ӯ
همچو گوئی بُد آن زمین و بر او
Байти маъмуру ҷои каъба дар ӯ
بیت معمور و جای کعبه در او
Пас бгстрди бози ҷумлаи замин
پس بگسترد باز جمله زمین
Аз баргӯӣ то ки гашти чунин
از برگوی تا که گشت چنین
Кўҳҳоро чу мех зад бар вай
کوهها را چو میخ زد بر وی
То наёяд дигар халал дар вай
تا نیاید دگر خلل در وی
Ҷӯйҳоро равона кард бар он
جویها را روانه کرد بر آن
Кард тақдири қӯти ҷонварон
کرد تقدیر قوت جانوران
Рӯзи якшанбеу душанбеи бсохт
روز یکشنبه و دوشنبه بساخت
Ин замин , пас ба кӯҳҳо пардохт
این زمین، پس به کوهها پرداخت
Кардани кӯҳ дар се шанбе буд
کردن کوه در سه شنبه بود
Чаҳоршанбеи бсохти рӯзии вуруд
چهارشنبه بساخت روزی ورود
Рӯзи панҷшанбе буду ҷумъа ки боз
روز پنجشنبه بود و جمعه که باز
Осмони сохт ва дод зинату соз
آسمان ساخت و داد زینت و ساز
Қудрат аз асли халқи вопрдохт
قدرت از اصل خلق واپرداخت
Зини сабаби рӯзи шанбе ҳеҷ насохт
زین سبب روز شنبه هیچ نساخت
Ин чунин гуфт хоҷаи кунин
این چنین گفت خواجۀ کونین
Чунки тафсир кард « фии явмин »
چونکه تفسیر کرد «فی یومین»