Аз зулф ту дорем парешонеи худ ро

از زلف تو داریم پریشانی خود را

Вази оина ӣ рӯй ту ҳайронии худ ро

وز آینه ی روی تو حیرانی خود را

Дигари чўмни имрӯз ба ширин суханӣ нест

دیگر چومن امروز به شیرین سخنی نیست

Аз лаъл ту дорам гуҳари афшонии худ ро

از لعل تو دارم گهر افشانی خود را

Ҷое ки асар нест , фиғони ҳарзаи дроиист

جایی که اثر نیست، فغان هرزه دراییست

Дил боки сарояд ғами пинҳонии худро ?

دل باکه سراید غم پنهانی خود را؟

Танҳо бгдозими ману шамъ вагар на

تنها بگدازیم من و شمع وگر نه

Дорад ҳамаи кас , фикри тани осонии худ ро

دارد همه کس، فکر تن آسانی خود را

Базмӣ ки ҳазини ту дар он гарм сухан шуд

بزمی که حزین تو در آن گرم سخن شد

Зоҳир накунад шамъ , забони донеи худ ро

ظاهر نکند شمع، زبان دانی خود را