Дар ҳашаргар аз зулфи ту бӯе бмн ояд

در حشر گر از زلف تو بویی بمن آید

Бархезам аз он пеш ки ҷони сӯй ман ояд

برخیزم از آن پیش که جان سوی من آید

Шуд синаи гулистони зтў то чок намудем

شد سینه گلستان زتو تا چاک نمودم

Шояд ки азин рахнаи насимӣ ба ман ояд

شاید که ازین رخنه نسیمی به من آید