Чу натавонам ки бар хоки кафи поиши ҷабини молам

چو نتوانم که بر خاک کف پایش جبین مالم

зи давраши байнам ва рӯй тазаллум бар замини молам

ز دورش بینم و روی تظلم بر زمین مالم

Ман ва бӯсидан он соиди симин маҳоласт ин

من و بوسیدن آن ساعد سیمین محال است این

Гузорад кошкӣ то рӯй худ бар остини молам

گذارد کاشکی تا روی خود بر آستین مالم

Чу хоҳам пои бӯсами он магасро каз лабаши хезад

چو خواهم پای بوسم آن مگس را کز لبش خیزد

Нишинам пеш рӯй ӯ ва бар лаби ангабини молам

نشینم پیش روی او و بر لب انگبین مالم

Давои дард дил хоҳам азон хоки сами аспаш

دوای درد دل خواهم ازان خاک سم اسپش

Ба дида гул кунам бар синаи андӯҳгини молам

به دیده گل کنم بر سینه اندوهگین مالم

Мапӣч аз ман Аннан эй умру чандонеи амонами даҳ

مپیچ از من عنان ای عمر و چندانی امانم ده

Ки рӯй андари рикоби он савори нозанини молам

که روی اندر رکاب آن سوار نازنین مالم

Ба сад ҳишмати сулаймон вор меронад наме гуяд

به صد حشمت سلیمان وار می راند نمی گوید

Ки мӯри хастаро то чанд зери пои кини молам

که مور خسته را تا چند زیر پای کین مالم

Сари ман зини пасу хок дар пери Муғони ҷомӣ

سر من زین پس و خاک در پیر مغان جامی

Чаҳ рух бар остони зоҳид хилват нишин молам

چه رخ بر آستان زاهد خلوت نشین مالم