Ғами ишқати дили моро ҳамеша шод медорад

غم عشقت دل ما را همیشه شاد میدارد

Чунин малики харобиро ба зулм обод медорад

چنین ملک خرابی را به ظلم آباد میدارد

Мадаи таълими хӯни резӣ ба тоз он чашми ҷодӯ ро

مده تعلیم خون ریزی به تاز آن چشم جادو را

Ки худро андарин санъат навай устод медорад

که خود را اندرین صنعت نوی استاد میدارد

Маро аз гиряи биҳди мтрсонид эй борон

مرا از گریه بیحد مترسانید ای یاران

Ки гиреҳгӣ инчунин борони фаровон бод медорад

که گرگی اینچنین باران فراوان یاد میدارد

зи хайли бандагони худ шимурдии сарви бстонро

ز خیل بندگان خود شمردی سرو بستانرا

Ки худро чун ғуломони фузул озод медорад

که خود را چون غلامان فضول آزاد میدارد

Бадӯр қоматат барканда боди он чашми гӯнаи байн

بدور قامتت برکنده باد آن چشم گونه بین

Ки чун наргиси назар бар сарв ва бар шамшод медорад

که چون نرگس نظر بر سرو و بر شمشاد میدارد

Ба бод аз хоки пой худ фиристам гуфт пайки дил

به باد از خاک پای خود فرستم گفت پیک دل

Ду чашм аз роҳи муштоқӣ ба роҳ бод медорад

دو چشم از راه مشتاقی به راه باد میدارد

Камоли ин дардро зон лаб дўоӣӣ мумкинаст аммо

کمال این درد را زان لب دوائی ممکنست اما

Куҷои ширини биғмро ғам Фарҳод ме дорад

کجا شیرین بیغم را غم فرهاد می دارد