Мижа тезасту ғамза низ ва ту низ

مژه تیزست و غمزه نیز و تو نیز

Рехтии хӯни ошиқон ба ситез

ریختی خون عاشقان به ستیز

Агар кашӣ бебаҳона натавон кишт

اگر کشی بی بهانه نتوان کشت

Сад баҳонаи бъшраҳи ангез

صد بهانه بعشره انگیز

Аз ман он пой бӯса магрезон

از من آن پای بوسه مگریزان

Ҳамчуи умри гурез по магрез

همچو عمر گریز پا مگریز

Гӯи парҳези чашмат аз хӯнам

گو پرهیز چشمت از خونم

Нест беморро ба аз парҳез

نیست بیمار را به از پرهیز

Кард хӯни ҳама ба гардани зулф

کرد خون همه به گردن زلف

Гуфт каҷи дори туррароу марез

گفت کج دار طره را و مریز

Порсои даст хушк рафт онҷо

پارسا دست خشک رفت آنجا

Чун зниъ дошт дастовез

چون زنیع داشت دستاویز

Зоҳдои ту биҳишти ҷӯ ки камол

زاهدا تو بهشت جو که کمال

Влёнкўаҳ хоҳаду табриз

ولیانکوه خواهد و تبریز