Ҳамаи шаб фурӯ наёяд ба дилами киришма созӣ

همه شب فرو نیاید به دلم کرشمه سازی

з шабаст инки дорам ғаму нолаи дарозӣ

ز شب است اینکه دارم غم و ناله درازی

Ба намозаш ар чаҳ байнами чапу рост беш аз он аст

به نمازش ار چه بینم چپ و راست بیش از آن است

Ду салом чор гӯям чу адо кунам намозӣ

دو سلام چار گویم چو ادا کنم نمازی

Ба ҷафои кулоҳи каҷ на чу шинохтии ҳади худ

به جفا کلاه کج نه چو شناختی حد خود

Ки миёни шаҳсаворон чу ту нест шоҳбозӣ

که میان شهسواران چو تو نیست شاهبازی

Ваа аз ин ҳавас бамурдам ки ба зер пот меРом

وه از این هوس بمردم که به زیر پات میرم

Маи ман тамом кард он ҳавасам ба ним нозӣ

مه من تمام کرد آن هوسم به نیم نازی

Ҳамаи шаб чу шамъ бошам ба чунин хаёл пухтан

همه شب چو شمع باشم به چنین خیال پختن

Ки туфайли шамъ пешат будам шабии гудозӣ

که طفیل شمع پیشت بودم شبی گدازی

Чу надорам ин саодат ки ба гиря пот шавем

چو ندارم این سعادت که به گریه پات شویم

зи паии раҳи ту шустан ману гиряу ниёзӣ

ز پی ره تو شستن من و گریه و نیازی

Ҳама хӯнаст ашки хусрав , ҳамаи ин буд зарурат

همه خونست اشک خسرو، همه این بود ضرورت

Писари сбктгинро чу ба дил буд Аёзӣ

پسر سبکتگین را چو به دل بود ایازی